Прийоми та засоби формування правових знань у школярів. Класифікація умінь. Методика формування навичок та умінь на уроках правознавства

Істотною ознакою правових понять є регулюючий вплив на по ведінку людей. За допомогою правових норм держава встановлює: що можна робити (норми-дозволу), що потрібно робити (норми-припису) і чого не можна робити (норми-заборони). Будь-яке пра вове поняття - право, норма права, правові відносини, правопору шення, адміністративна провина, юридична відповідальність, трудовий договір, цивільна правоздатність - неминуче містить у собі правову характеристику дійсності. У широкому розумінні специфіка правових понять допускає роз криття таких ознак, як економічний зміст, політична спрямованість, моральний зміст і юридичне значення. Економічна характеристика правового поняття констатує охорону державної та особистої влас ності громадян, регулює виробництво. Політична спрямованість по казує цінність права як соціального явища. Моральний зміст пра вового поняття розкривається в повній відповідності права моральним нормам нашого суспільства. Юридичне значення правових понять характеризується за допомогою галузей права, до яких в Розкриття істотних ознак правових понять відіграє важливу роль у формуванні правового світогляду учнів, їхнього ставлення до норм права й правопорядку як до особистісної цінності. Однак цими оз наками не вичерпується соціальна цінність змісту правових понять. Правовий розгляд суспільних явищ, які характеризуються право вими поняттями, сприяє глибокому пізнанню дійсності методом виділення й дослідження істотних її сторін. Засвоєне поняття вис тупає як певна правова й соціальна реальність, від якої воно не може бути відділено. У педагогічній і психологічній літературі є чимало робіт, що роз кривають основи вивчення наукових понять. На основі цього можна виділити такі елементи (етапи) у формуванні наукових понять: чуттєво-конкретне сприйняття, виявлення загальних істотних влас тивостей спостережуваних об'єктів, абстрагування, визначення, уточнення й закріплення у свідомості їх істотних ознак, установ лення зв'язку певного поняття з іншими (раніше засвоєними), за стосування їх у вирішенні завдань творчого характеру, збагачення поняття, вторинне (більш повне визначення), опора на це поняття при засвоєнні нового, нове збагачення поняття, установлення нових зв'язків даного поняття з іншими. Всі поняття курсу правознавства можна поділити за трьома ознаками: за ступенем узагальнення (окремі, загальні); за змістом (оскільки, крім правових, у курсі багато морально-етичних, філо софських, економічних та соціологічних понять); за рівнем обіз наності учнів (відомі, маловідомі, невідомі). Остання класифікація не менш важлива, ніж перші дві, оскільки від рівня володіння по няттями безпосередньо залежить зміст і тривалість роботи з ними (маловідомі та невідомі категорії вимагають більш ґрунтовної під готовки вчителя та учнів). Розкриття та визначення окремих понять курсу вичерпується одним уроком (чи навіть його частиною). Зокрема поняття «спад щина», «заповіт» висвітлюються під час вивчення теми «Основи спад кового права»; « Кабінет міністрів »; «міністерства» - теми «Уряді центральні органи виконавчої влади». Робота з поняттями «дізнан ня», «попереднє (досудове) слідство» проводиться на уроці з теми «Правоохоронні органи та адвокатура» тощо. Інші більш складні та загальні поняття мають наскрізне про ходити через низку уроків, а їхні ознаки - розкриватися на ґрунтовному і більшому за обсягом навчальному матеріалі. Так, поняття «основні права, свободи та обов'язки громадян» розкривається на основі навчального матеріалу третього розділу курсу; «правопору шення», «юридична відповідальність» - на основі матеріалу четвертого. І нарешті, найбільш загальні поняття проходять через матеріали усього курсу, а їх зміст і ознаки розкриваються за допомогою усього навчального матеріалу. До таких насамперед належать поняття «держава» і «право» (провідні у курсі), «правова держава», «грома дянське суспільство», «свобода», «рівність» тощо. Загальну характеристику понятійному апаратові курсу дає прог рама і, зокрема, пояснювальна записка до неї. У ній також визна чено найважливіші категорії тем і тематичних блоків. Проте в цілому про насиченість курсу поняттями, їх розташування, передбачену ло гіку розкриття і, відповідно, методику формування можна судити лише на основі підручника, а ще краще — повного методичного ком плекту. При цьому доцільно враховувати особливості понятійного апарату курсу правознавства. По-перше, курс насичений поняття ми різного ступеня узагальнення і новизни, і це - за умови обме женості навчального часу. По-друге, поняття в навчальному мате ріалі розподіляються досить нерівномірно. Саме ця обставина і має враховуватися під час тематичного планування курсу. На вивчення складних тем, насичених новим теоретичним матеріалом, слід від водити більше навчального часу. Роботу з формування понять за ланцюжком «фактичний мате ріал — узагальнення — формування поняття» можуть також усклад нити не досить вдалі, а інколи й суперечливі визначення у навчаль ній літературі. Подекуди автори посібників поширюють у тексті не лише власне розуміння проблеми, а й звичний категоріальний апа рат, і тоді в навчальному матеріалі поняття, що невідомі школяру (або сформовані на побутовому рівні), вживаються довільно. У ре зультаті ці терміни та поняття немовби «провисають» і залишають ся для учня лише абстракцією, якщо тільки вчитель не компенсує цю прогалину (найчастіше такі терміни вживаються під час виз начення основних понять теми). Готуючись до уроку, вчителю слід не лише визначити та випи сати для себе найважливіші поняття теми, а й врахувати ступінь їх узагальненості, новизни, з'ясувати попередні знання учнів, які знадобляться для формування понять. Навіть завдання на повто рення раніше вивченого матеріалу треба давати з урахуванням необ хідної фактологічної бази, що допоможе засвоїти нові поняття на наступному уроці. У плані-конспекті уроку не зайвим буде скласти таблицю, де в першій графі будуть записані всі поняття теми, у дру гій - ступінь їх відомості, новизни для учнів; у третій - ступінь уза гальненості (оскільки робота із загальними поняттями проводиться на кількох уроках); у четвертій слід зафіксувати попередні знання школярів, на які можна спиратися, формуючи поняття; і нарешті, у п'ятій - завдання на повторення. Залежно від ступеня загальності понять робота з їх формування (розкриття та поглиблення змісту) може проводитися протягом уроку, серії уроків або всього курсу. Проте незалежно від тривалості її можна поділити на три етапи. На першому етапі вчитель акти візує попередні знання школярів, необхідні для формування певного поняття (причому не лише фактичні, а й теоретичні). На другому етапі вони доповнюються, поглиблюються — йде узагальнення знань аж до формування поняття і формування його наукового (не побу тового) визначення. Оскільки сформоване поняття не є самоціллю, на третьому етапі передбачається практичне і теоретичне його вико ристання: переосмислення в новій системі знань старих уявлень, наприклад, (про шлюб, сім'ю, громадянство, права дітей), а також переосмислення на основі засвоєного поняття попередніх знань, здо бутих на уроках історії. Сформовані поняття використовуються та кож як база для усвідомлення та розуміння більш складних і за гальних (чи окремих) категорій. Слід зазначити, що використання понять є одночасно і їх апробацією, під час якої зміст поняття пог либлюється, розширюється і набуває нових рис. Саме тому цей про цес і є завершальним етапом у формуванні категорії. Поділ навчальної роботи з формування понять на три етапи має умовний характер. На практиці вони настільки взаємопов'язані, що у чистому вигляді їх виділити доволі складно. Проте кожний з них обов'язковий, а дотримання наведеної схеми роботи - запорука ефективності засвоєння категорій. У досвідченого викладача мето дика роботи з поняттями, як правило, доведена до автоматизму. А вчителю, який починає викладати теоретичний курс правознав ства, варто врахувати під час підготовки до уроку кожну дрібницю. Так, при вивченні теми «Національно-державний устрій України» програмою і підручником передбачено засвоєння близько двадцяти правових понять, а саме: «державний устрій», «унітарна держава», «державна територія», «територіальний устрій», «автономна рес публіка», «національний устрій» і «державна мова» тощо. Хоча біль шість із них вузькі, а половина — частково відомі, кожне вимагає пояснення, кожне може бути засвоєне лише за умови дотримання всіх трьох етапів формування понять (підведення фактичної бази; узагальнення, формулювання і визначення поняття; його викорис тання). Усвідомлене й ефективне засвоєння учнями понять курсу пра вознавства залежить від методів, які використовує вчитель при їх формуванні. Головною умовою результативності цієї роботи є ак тивна пізнавальна діяльність школярів, яка здійснюється у процесі розповіді, бесіди, створення проблемних ситуацій, а також під час самостійної роботи з документами. Найбільш поширеним і водно час ефективним методом організації активної пізнавальної діяль ності школярів у процесі формування понять є бесіда з постановкою логічних завдань різного ступеня складності та створенням право вих ситуацій. Саме у процесі такої бесіди можна спиратися на влас ний досвід, на факти й узагальнення, засвоєні під час вивчення ін ших шкільних дисциплін. А ось характер бесіди - індуктивний чи дедуктивний - залежить від співвідношення між знаннями, які вже є в учня, і тими фактами та узагальненнями, які належить засвої ти, вивчаючи курс правознавства. І практика викладання, і спеціальні методичні дослідження свід чать, що головну роль у формуванні понять відіграє індуктивний метод. Його суть полягає у виведенні загального положення з ряду одиничних фактів або у мобілізації попередніх знань учнів, вико ристанні нового матеріалу, здійсненні на цій основі логічних уза гальнень і визначенні понять. Проте визнання пріоритету індук тивної бесіди у формуванні понять зовсім не виключає можливості застосування методу дедукції. Суть його в цьому випадку полягатиме у підведенні під уже сформульоване теоретичне положення бази фактичних даних дещо вужчих понять, що розкривають зміст за гальної категорії, підтверджують її визначення. Слід додати, що при формуванні понять методи індукції та де дукції настільки взаємопов'язані, що на практиці їх важко розмежувати. Це, зокрема, пояснюється тим, що у процесі індуктивної бесіди на третьому етапі формування поняття (коли здійснюється його апробація) воно використовується і для вивчення нових понять, нових теоретичних положень. Саме на цьому й ґрунтується навчаль ний метод дедукції.