Моделювання уроку історії спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів

Моделювання уроку історії спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів Доброго дня, шановні колеги, сьогодні дозвольте мені продемонструвати вам декілька методів які я використовую на своїх уроках для реалізації свого проблемного питання « Підготовка конкурентоспроможної особистості шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках суспільствознавчого циклу» Приводом для обрання даної теми стало те, що у ХХІ ст. майбутні громадяни «суспільства цифрової доби» потребують розвинутих вмінь й навичок пошуку, обробки і представлення інформації за допомогою цифрових інструментів. В Державному стандарті базової й повної загальної середньої освіти інформаційно-комунікаційній компетентності учнів приділено особливу увагу. Мета мого даного виступу полягає у виокремленні основних принципів моделювання уроку, спрямованого на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів; встановленні зв’язку між інформаційно-комунікаційними технологіями та методами й формами навчання; визначенні основних критеріїв, за якими можна оцінити спрямованість уроку на формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів. Я спробую наочно вам показати зв’язок між конкретними інформаційно-комунікаційними технологіями та відповідними формами навчання (див. табл. 1). За основу встановлення відповідного зв’язку ми взяли одну з найбільш поширених класифікацій форм навчання за кількістю учнів. Названі в другій колонці таблиці інформаційно-комунікаційні технології подаються тільки в якості прикладу, й не служать вичерпним чи повним переліком інформаційно-комунікаційних технологій, які можуть бути використані в навчальному процесі. № 1 Зв’язок між інформаційно-комунікаційними технологіями та формами навчання Індивідуальна - Power Point, Word, Excel, Publisher Групова - Padlet, WikiWall,RealTimeBoard,OneDrive, Google Drive, Google Maps, Google Groupes, Bubbl.us, Dableboard, Google + Фронтальна - Power Point, Word, Excel, Publisher Для застосування індивідуальної й фронтальної форми навчання, за наявності комп’ютера в класі й проектора, я можу використати одні й ті ж самі інформаційно-комунікаційні технології. Проте, для організації роботи в групі використовую інформаційно-комунікаційні технології, технічні характеристики яких дозволяють школярам працювати над спільним продуктом. Головна перевага використання подібних інформаційно-комунікаційних технологій в процесі організації навчання полягає в тому, що у вчителя з’являється можливість застосувати групову форму навчання учнів в позаурочний час, наприклад, під час виконання домашнього завдання, що зробити в умовах традиційної системи організації навчання дуже складно. Крім того, найбільш важливим моментом в цьому процесі, є кооперативний характер роботи учнів над спільним продуктом, який повністю ґрунтується на позитивній взаємозалежності між учнями. Адже згадані в таблиці мережеві сервіси WikiWall, Padlet, RealTimeBoard, які призначені для створення електронної стіни, дозволяють одночасно працювати над спільним продуктом необмеженій групі користувачів. Також в процесі планування навчального процесу, який в сучасних умовах не обмежується тільки проведенням уроку, повинен встановити зв’язок між методами навчання, які він має намір використати, та відповідними інформаційно-комунікаційними технологіями, що зможуть стати основою застосування відповідного методу. (див. №2). Зверніть увагу на дошку де представлена таблиця відповідності методів і інформаційно-комунікаційних технологій №2 Зв’язок між інформаційно-комунікаційними технологіями та методами навчання Пояснювально-ілюстративний - Power Point, Word, Excel, Publisher, OneNote, Panoramio, SmartBoard Репродуктивний - Power Point, Word, Excel, Publisher, Wikimapia, Picasa Метод проблемного викладу матеріалу - Freemind, Bubbl.us, RealTimeBoard Частково-пошуковий - Del.icio. us, Bobrdobr.ru, YouTube Дослідницький - Google, Ukr.net, Yandex та інші пошукові системи Метод проектів - Twiddla, Blogger, Google-sites, School Champion (Edukit), Ucoz, Googleartprogect Дискусія - Google+, Facebook, Twitter, Yammer та інші соціальні мережі Давайте подивимось як працюють деякі інформаційно-комунікаційні технології на задоволення потреб певних методів навчання на різних етапах уроку: Наприклад, на етапі перевірки домашнього завдання, чи рефлексії можна використати для частини класу індивідуальну роботу в програмі Test W2з іншою частиною класу можна провести фронтальну бесіду, чи диктант використовуючи програму Power Point або будь який відео програвач. На етапі вивчення нової теми вчитель може запропонувати учням використати методи пояснювально-ілюстративний , частково-пошуковий, дослідницький чи метод проектів. Оскільки в процесі навчання дискусія розглядається як ціла група методів, що дозволяє найбільш ефективно впливати на процес формування предметної компетентності учнів, в цій частині ми спробуємо визначити дидактичний потенціал інформаційно-комунікаційних технологій саме для організації навчальної дискусії. Найпростіший варіант ‒ це створення в соціальній мережі віртуальної навчальної спільноти,учасники якої будуть об’єднані спільною ідеєю, метою й атмосферою навчання, і, в якій навчальний процес буде здійснюватися на основі діалогу й кооперативного характеру діяльності учнів. Віртуальну навчальну спільноту можна розглядати як специфічне навчальне середовище, або ж своєрідний віртуальний клас, що має принципово нові дидактичні можливості та створює умови для досягнення учнями високих навчальних результатів. Найпоширенішим і найпростішим варіантом застосування віртуальної навчальної спільноти у навчанні є їх використання для проведення дискусій з питань, які обговорювались на уроці, але за недостатністю часу чи інформованості її учасників, так і не були розкриті в повному обсязі. Обговорення проблеми у спільноті дає учням можливість більш ґрунтовно дослідити питання, обговорити всі нюанси теми, відшукати в літературі чи Інтернеті переконливі аргументи для підкріплення власної позиції. Оскільки проведення дискусії не обмежено часом, то в учнів є можливість повертатися до неї через деякий час у разі ознайомлення з новими фактами, які могли б змусити опонентів змінити свою точку зору. Ще однією перевагою даної технології навчання є те, що її можна використовувати дистанційно, тобто не переривати навчальний процес у випадку, коли відвідування школи учнями є неможливим,чи небезпечним в результаті різних обставин.

Підготовка конкурентноспроможної особистості шляхом використання інформаційно-комп'ютерних технологій на уроках суспільствознавчого циклу

Підготовка конкурентноспроможної особистості шляхом використання інформаційно-комп'ютерних технологій на уроках суспільствознавчого циклу Актуальність дослідження зумовлена тим ,що бурхливий розвиток програмно-технічних засобів створення, збереження й обробки інформації у світі дедалі швидше змінює орієнтації сучасного суспільства. Входження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у різні сфери діяльності людини не оминає і галузь освіти. У зв’язку з цим особливого значення набуває переорієнтація мислення сучасного викладача на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, готовність використовувати ІКТ як допоміжний навчальний ресурс. Законами України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про освіту», Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті та іншими офіційними документами передбачається забезпечення ефективного впровадження і використання інформаційно-комунікаційних технологій на всіх освітніх рівнях усіх форм навчання. Інформаційна ера характеризується виникненням нових систем телекомунікаційних технологій та освіти. Освіта трансформується з соціального інституту в самостійну систему, яка визначально впливає на сферу праці та економіки і є стратегічним ресурсом держави. Досвід країн, що впевнено застосовують інформаційно-комунікацій технології, свідчить: «Вивчення історії може допомогти розвитку умінь критично мислити, які необхідні для ефективного використання ІКТ. Спільними зусиллями історія і ІКТ здатні допомогти формуванню поінформованих громадян і критично мислячих читачів, які можуть перетворювати інформацію на знання. Роль Інтернету в цьому особливо значна, оскільки його використання дозволяє збільшити кількість джерел інформації і уникнути довіри тільки одному джерелу. Інтернет також сприяє тому, щоб учні опановували вміння зіставляти різні інтерпретації фактів, критично оцінювали їх і не перетворювалися на об'єкти маніпуляцій». На території України розробка комп'ютерних технологій і засобів навчання розпочалася ще у 70-ті рр. минулого століття, але й до сьогодні вони не досить ефективно застосовуються у навчальному процесі через недостатню увагу до питань методики комп'ютерного навчання. Поява комп'ютерів не призводить до автоматичного підвищення результативності та ефективності навчального процесу. Застосування комп'ютера на уроці історії як засобу організації навчання передбачає розв'язання питання: як поєднати сучасні інформаційно-комунікаційні технології з традиційними для навчання історії засобами та методами навчання. Відсутність відповіді на це питання гальмує інтеграцію інформаційно-комунікаційних технологій навчання в історичну освіту. Попередниками цього дослідження у вітчизняній науці були такі вчені, як: В. Боголюбов, С. Жерлигіна, І. Захарова, М. Короткова, М. Студенікін, В. Тороп, А. Чернов та ін., однак їх роботи не мали комплексного характеру, а торкалися лише окремих питань застосування ІКТ в навчанні. Комплексно дослідив методику використання ІКТ у навчанні історії Д.Л. Десятов у праці «Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні історії»[10] З огляду на вищенаведене, дослідження використання ІКТ на уроках історії та правознавства є актуальним і доцільним. Мета дослідження полягає в тому, щоб висвітлити питання щодо повної характеристики використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії та правознавства в сучасній школі. Поставлена мета роботи обумовила необхідність розв’язання наступних завдань дослідження: - розкрити сутність інформаційно-комунікаційних технологій; - охарактеризувати роль використання ІКТ в навчально-виховному процесі; - описати дидактичні особливості організації уроку історії та правознавства з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій; - розробити фрагмент уроку з правознавства з використанням ІКТ тощо. Об’єктом дослідження в роботі виступає методика викладання історії та правознавства в середній загальноосвітній школі. Предмет дослідження — засоби інформаційно-комунікаційних технологій в освіті. Методи дослідження. При написанні роботи використовувались наступні методи дослідження: метод спостереження, монографічний, хронологічний і порівняльний. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків, списку використаної літератури (18 найменувань). Загальний обсяг роботи — 30 сторінок. РОЗДІЛ 1. Інформаційно-комунікаційні технології як перспективний напрям підвищення ефективності уроку 1.1. Сутність інформаційно-комунікаційних технологій Під інформаційними технологіями розуміють сукупність методів технічних засобів збору, організації, збереження, обробки, передавання й подання інформації, що розширю знання людей розвивають їхні можливості з управління технічними й соціальними процесами. З появою персональних комп’ютерів з'явився термін нові інформаційні технології", під яким розуміють впровадження нових підходів до навчально-виховного процесу, що орієнтований на розвиток інтелектуально творчого потенціалу людини з метою підвищення його ефективності, завдяки застосуванню сучасних технічних засобів. Сучасні інформаційні технології характеризуються наявністю всесвітньо мережі Інтернет, такими сервісами, як електронна пошта, телекомунікації, що надають широкі можливості. Жива комунікація невід’ємна від інформаційних технологій, тому на сучасному етап розвитку технічних програмних засобів інформаційних технологій називають інформаційно-комунікаційними. Поняття "інформаційно-комунікаційні технології" (ІКТ) є не однозначним. Узагалі ІКТ можна визначити як сукупність різноманітних технологічних інструментів ресурсів, як використовуються для забезпечення процесу комунікації та створення, поширення, збереження та управління інформацією. Під цими технологіями мають на увазі комп'ютери, мережа Інтернет, радіо- та телепередач, а також телефонний зв'язок. Захарова розуміє під ІКТ "конкретний спосіб роботи зі інформацією: це сукупність знань про способи та засоби роботи з інформаційними ресурсами, спосіб та засоби збору, обробки та передавання інформації для набуття нових відомостей про об'єкт, що вивчаться". Зазвичай використовують типізацію засобів КТ за технічними ознаками - програмні та апаратні. В. Тірайнев до складу ІКТ відносить сукупність методів та програмно-технічних засобів, що об’єднані в технологічний ланцюг, який забезпечу збір, обробку, збереження та відображення інформації з метою зниження використання, а також для підвищення надійності й оперативності. Теоретичні засади інформаційно-комунікаційних технологій, основу яких становлять найважливіші поняття й закони інформатики (інформатика як наука, об'єкт та предмет інформатики; поняття інформації, властивостей та особливостей, до яких відносять цінність, повноту, актуальність, компактність, достовірність та логічність; різноманітна класифікація інформації; основні інформаційні процеси, типи інформаційних ресурсів, види інформацйної діяльності, принципи функціонування комп’ютерна техніки, алгоритми інформаційного моделювання, використання ІКТ). Методи ІКТ включають моделювання, системний аналіз, системне проектування, методи передач, збору, продукування, накопичення, збереження, обробки, передач та захисту інформації. Засоби ІКТ поділяють на: апаратні: персональний комп'ютер його основні складові, локальні та глобальні мережі, сучасне периферійне обладнання; програмні: системні, прикладні, інструментальні. У роботі ІКТ визначено як узагальнене поняття, яке описує різноманітні методи, способи та алгоритми збору, накопичення, обробки, подання й передавання інформації. Інформаційно-комунікаційні технології навчання мають давати відповіді на запитання: як організувати в комп'ютерному середовищ навчальний процес з урахуванням специфіки конкретно навчальної дисципліни, навчальних та практичних цілей, як засоби ІКТ використовувати, яким змістом їх наповнити, як контролювати їх якість. Це ціла низка запитань, на як неможливо відповісти, не проводячи спеціальних педагогічних пошуків та експериментів. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії та правознавства сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи навчання. Вдало підібрані засоби забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується працездатність учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд. Тому ІКТ мають великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення ефективності уроку. 1.2. Роль використання ІКТ в навчально-виховному процесі Інформаційно-комунікаційні технології пов'язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою та управлінням інформацією. Цей термін включає всі технології, що використовуються для роботи з інформаційними ресурсами. Загалом використання ІКТ в навчальному процесі виступає як комп'ютерно-орієнтована складова педагогічної технології, яка відображає деяку формалізовану модель певного компоненту змісту і методики навчання, що представлені педагогічними програмними засобами, інформаційно орієнтованими методами навчання і комунікаційними мережами для розв'язання дидактичних завдань або їх фрагментів. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні базується на загальному розумінні зміни ролі інформації в освітньому процесі та загальних принципах інформаційної взаємодії в інформаційно-комунікативному середовищі. Традиційна класно-урочна система зорієнтована на трансляцію знання від учителя до учня. Використання ІКТ у навчально- виховному процесі дозволяє перейти від навчання, в основі якого — інформація, почута з вуст викладача або прочитана в підручнику, до навчання через сприйняття інформації з електронних ресурсів, Інтернету, навколишнього середовища тощо. На будь-якому уроці вчитель, оперуючи різноманітними цифровими навчальними ресурсами, може організувати дослідницьку діяльність учнів, зорієнтувати в індивідуальному пошуку інформації, навчити оцінювати надійність різних інформаційних джерел, створювати власні електронні продукти (малюнки, мультимедійні презентації, електронні моделі). Замість насичення пам'яті дитини значним обсягом знань набагато важливіше навчити її знаходити, користуватися та застосовувати їх на практиці. Завдяки використанню ІКТ діти працюють в індивідуальному темпі, що створює ситуацію успіху для кожного учня, процес здобуття знань мотивує до навчання. Переваги використання ІКТ у процесі навчання історії: • ІКТ дозволяють представляти знання історичних фактів, подій, документів, коментарів та інтерпретацій у взаємозв'язку; • знання постають у певному контексті. Контекстом слугують не тільки коментарі, а й багато інших матеріалів (малюнки, звукові вставки, анімація, портрети тощо), які подають інформацію про історичні явища з різних боків. Створюється мережева структура інформації, з великою інформаційною насиченістю і додатковим смисловим потенціалом; • знання формуються завдяки залученню різних каналів сприйняття; • сприйняття, інтерпретація та засвоєння історичних знань за умов використання ІКТ відбувається не тільки когнітивним способом, але й споглядальним шляхом; • реконструкція історичних подій як найважливіший крок у формуванні історичної свідомості відбувається завдяки залученню віртуальної реконструкції, що стимулює інтелектуальну діяльність учнів. Таким чином, за допомогою ІКТ інтенсифікується інформаційна взаємодія між суб'єктами інформаційно-комунікативного середовища, результатом якої є формування більш ефективної моделі навчання. Використання ІКТ дозволяє організовувати урок історії таким чином, що взаємодія між суб'єктами процесу навчання стає невід'ємною рисою пізнавального процесу на уроці. ІКТ дозволяють розробляти і застосовувати принципово нові засоби інформаційної взаємодії між учнями. Ця взаємодія зорієнтована на виконання різноманітних видів самостійної діяльності з моделями предметно-історичного середовища (артефактів культури, реконструкцій історичних подій, явищ і процесів і т. п.), створеними за допомогою сучасних комп'ютерних засобів та представленими на екрані. Провідною метою застосування ІКТ на уроці історії є досягнення більш глибокого осмислення навчального історичного матеріалу, образне сприйняття, посилення емоційного впливу історії на особистість учня, його «занурення» в досліджувану епоху. Це відбувається за рахунок використання карт, схем, навчальних картин, відео- та аудіокоментарів, представлених в електронному варіанті. Проте комп'ютер ніколи не зможе повністю замінити вчителя. • По-перше, тільки вчитель може зацікавити учнів, викликати допитливість, завоювати їх довіру; • по-друге, він може спрямувати їх увагу на ті або інші важливі аспекти предмету, який вивчається; • по-третє, тільки педагог зможе відзначити їх старанність та знайти шляхи спонукання до навчання. Проте вчителю варто пам'ятати, що будь-який навчальний процес базується на використанні педагогічних технологій, тому ІКТ мають набути педагогічного змісту. Застосування ІКТ повинно оптимізувати енерговитрати педагогів, підвищити ефективність навчального процесу, розвантажити вчителя і допомогти йому зосередитися на індивідуальній і творчій роботі. Внаслідок використання ІКТ на уроці історії: • збільшується можливість використання наочних матеріалів на уроці; • підвищується ефективність праці на уроці і учня, і вчителя; • встановлюються міжпредметні зв'язки з основами інформатики та обчислювальної техніки; • стає можливою організація проектної діяльності учнів під керівництвом вчителя історії та інформатики, спрямована на створення електронних навчальних продуктів; • змінюються на краще стосунки вчителя з учнями, особливо з тими, хто цікавиться комп'ютерами: вони починають бачити в учителеві «споріднену душу»; • змінюється ставлення до комп'ютера: учні починають сприймати його як інструмент для роботи в будь-якій галузі людської діяльності, а не як цікаву іграшку. Отже, завдяки поєднанню традиційних педагогічних технологій та ІКТ вдається значно ефективніше розвинути і примножити природні здібності учнів і педагогів. Використання ІКТ у навчанні історії зумовлює появу нових навчальних цілей та необхідність оновлення змісту історичної освіти. ІКТ дозволяють досягти високих результатів навчальної діяльності, забезпечити для кожного учня формування і розвиток власного освітнього шляху. Безмежність педагогічних можливостей для індивідуалізації і диференціації навчального процесу, його адаптації до індивідуальних особливостей учня пов'язана із застосуванням у цьому процесі додаткових інформаційних навчальних ресурсів, широкого спектру педагогічних методів і технологічних варіантів навчання, посиленням навчальних комунікацій, мультимедійних характеристик засобів навчання, розширенням простору інноваційної педагогічної діяльності. 1.3 Дидактичні особливості організації уроку історії з використанням інформаційно-комунікаційних технологій Під час підготовки до уроку вчитель має визначитися: «Чи треба використовувати комп'ютер на цьому уроці? На якому саме етапі уроку використання комп'ютера буде найбільш доцільним?» Роботу учнів за комп'ютерами слід чергувати з іншими видами навчальної діяльності. Не є обов'язковим також використання комп'ютерів всіма учнями одночасно. Інколи достатньо одного комп'ютера і підключеного до нього мультимедійного проектора. Не завжди слід прагнути до того, щоб весь матеріал, який передбачено опрацювати на уроці, супроводжувався використанням ІКТ. Важливішим видається інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій у вибрані етапи традиційного подання матеріалу, яка допомагає збагатити урок, показати паралельні рішення, здійснити узагальнення, стимулювати уяву учнів, виконати експеримент, прискорити процес навчання. Можливості використання ІКТ у навчальному процесі: 1. Використання мов програмування: за їх допомогою вчитель може скласти різні програмні продукти, які можна використовувати на різних етапах уроку. 2. Використання готових програмних продуктів (енциклопедій, програмно-педагогічних засобів тощо). 3. Використання стандартних програм пакету Microsoft Office, який включає в себе, крім відомого всім текстового процесора Word, ще й систему баз даних Access і електронні презентації PowerPoint. 4. Застосування різноманітних баз даних та Інтернет-сервісів, які удосконалюють та підвищують ефективність навчального процесу та дозволяють перевірити знання та уміння учнів. Зміст навчального предмету, можливості комп'ютерних програм, різний фаховий рівень підготовки вчителів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій визначають методичні прийоми використання комп'ютера. Вирішальне значення також мають вікові особливості учнів. Досвід застосування комп'ютера у процесі навчання дозволяє сформулювати деякі загальні принципи, яких слід дотримуватися при плануванні та проведенні уроку історії з використанням ІКТ: 1. Адаптивності: використання комп'ютера потрібно пристосовувати до індивідуальних особливостей дитини. 2. Керованості: у будь-який момент вчитель повинен мати можливість скорегувати процес навчання. 3. Інтерактивності і діалогового характеру навчання. 4. Оптимального поєднання індивідуальної та групової роботи. 5. Підтримання стану психологічного комфорту учня при спілкуванні з комп'ютером. Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах навчального процесу: при поясненні (введенні) нового матеріалу, узагальненні, повторенні, перевірці та корекції знань, умінь, навичок школярів. При цьому комп'ютер як інструмент в руках вчителя може виконувати наступні функції: 1) джерела навчальної інформації; 2) наочного посібника; 3) тренажера; 4) засобу діагностики і контролю; 5) засобу підготовки та зберігання навчального матеріалу; 6) обчислювальної машини та програвача. Технологія взаємодії та поєднання зусиль вчителя та роботи учнів на комп'ютерах залежить від типу уроку. Наведемо приклад структури найбільш поширеного типу уроку — комбінованого. Структура комбінованого уроку з використанням комп'ютерів може бути наступною: 1. Звучить тема, яка буде розглядатись на уроці, але учнів попереджають про те, що для вивчення нової теми необхідно перевірити, як вони засвоїли попередній матеріал. Після цього частина учнів починає працювати за комп'ютером, а з рештою працює вчитель (фронтальна бесіда, самостійна робота, диктант). 2. Після оголошення теми, плану уроку та мотивації навчальної діяльності вчитель переходить до наступного етапу уроку — пояснення нового матеріалу. Кращі учні можуть вивчати новий матеріал за комп'ютером, а з рештою учнів працює вчитель. 3. Опрацювавши новий матеріал, учитель та учні переходять до нового етапу уроку — первинного осмислення вивченого матеріалу. Тут, знову ж таки, група учнів може працювати за комп'ютером самостійно, а з рештою класу може працювати вчитель. Учні, що знаходяться за комп'ютером, можуть виконувати завдання, складені за щойно опрацьованим матеріалом. У разі виникнення проблем учитель бачить, на що варто звернути увагу під час повторення даної теми на наступному уроці. Наприкінці заняття, вчитель підбиває підсумки, школярі отримують домашнє завдання. Щоб зробити комбінований урок в комп'ютерному класі більш ефективним, можна поділити учнів на три групи, які будуть по черзі працювати за комп'ютером. — на етапі перевірки знань, отриманих на попередньому уроці. У цю групу можуть входити учні з будь-яким рівнем навчальних досягнень. — на етапі вивчення нового матеріалу. У цю групу, як правило, входять учні з високим рівнем навчальних досягнень; — на етапі перевірки нових знань, отриманих на цьому уроці. Тут, як і в першій групі, можуть знаходитися учні з різними здібностями. Отже, використання ІКТ на уроках історії дозволяє підвищити ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання знань учнів, збільшити кількість часу для надання допомоги учням. Проте ефективне впровадження в навчальний процес ІКТ не завжди забезпечується в межах традиційної класно-урочної системи організації навчальної діяльності, а тому може вимагати змін форм його організації. ВИСНОВКИ Отже, завдяки поєднанню традиційних педагогічних технологій та ІКТ вдається значно ефективніше розвинути і примножити природні здібності учнів і педагогів. Використання ІКТ у навчанні історії та правознавства зумовлює появу нових навчальних цілей та необхідність оновлення змісту історичної освіти. ІКТ дозволяють досягти високих результатів навчальної діяльності, забезпечити для кожного учня формування і розвиток власного освітнього шляху. Безмежність педагогічних можливостей для індивідуалізації і диференціації навчального процесу, його адаптації до індивідуальних особливостей учня пов'язана із застосуванням у цьому процесі додаткових інформаційних навчальних ресурсів, широкого спектру педагогічних методів і технологічних варіантів навчання, посиленням навчальних комунікацій, мультимедійних характеристик засобів навчання, розширенням простору інноваційної педагогічної діяльності. Завдяки поєднанню традиційних педагогічних технологій та ІКТ вдається значно ефективніше розвинути і примножити природні здібності учнів і педагогів. Використання ІКТ у навчанні історії та правознавства зумовлює появу нових навчальних цілей та необхідність оновлення змісту історичної освіти. ІКТ дозволяють досягти високих результатів навчальної діяльності, забезпечити для кожного учня формування і розвиток власного освітнього шляху. Безмежність педагогічних можливостей для індивідуалізації і диференціації навчального процесу, його адаптації до індивідуальних особливостей учня пов'язана із застосуванням у цьому процесі додаткових інформаційних навчальних ресурсів, широкого спектру педагогічних методів і технологічних варіантів навчання, посиленням навчальних комунікацій, мультимедійних характеристик засобів навчання, розширенням простору інноваційної педагогічної діяльності. Використання ІКТ на уроках історії дозволяє підвищити ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання знань учнів, збільшити кількість часу для надання допомоги учням. Проте ефективне впровадження в навчальний процес ІКТ не завжди забезпечується в межах традиційної класно-урочної системи організації навчальної діяльності, а тому може вимагати змін форм його організації. Отже, урок і виховні заходи при застосуванні комп'ютера будуть ефективніші у того вчителя, який зберігає людські пріоритети в навчанні та одночас має добре, довірливе ставлення до машини та її педагогічних та дидактичних можливостей. Таким чином, інформаційно-комунікативна компетентність вчителя є необхідною умовою формування компетентного, успішного та конкурентоспроможного учня. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Антонов В. А., Леонський В. Д. Інтерактивна дошка SMART та використання її в навчальному процесі // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2004. — № 8. — С. 22-26. 2. Беспалов П. В. Компьютерная компетентность в контексте личностно- ориентированного обучения // Педагогика. — 2003. — № 4. — С. 45-50. 3. Вагін О. О. Наочність у викладанні історії: рисунок крейдою на класній дошці під час викладання історії СРСР у старших класах / О. О. Вагін; [пер. з російського видання]. — К. : Рад. Школа, 1953. — 351с. 4. Гевал П.А. Загальні принципи використання комп'ютера на уроках різних типів.// Комп'ютер в школі та сім'ї. — 2000. — № 3. — С. 33-34. 5. Гриценчук О. Реалізація громадянської освіти засобами ІКТ у міжнародній практиці // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2007. — № 3. — С.42-47. 6. Грицька Т. С. Етапи формування та види інформаційних компетентностей учнів // Компютер у школі та сімї. — 2010. — № 1. — С. 41-43. 7. Дементієвська Н. П, Морзе Н. В. Комп'ютерні технології для розвитку учнів та вчителів // Інформаційні технології і засоби навчання : зб. наук. праць / За ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука. — К. : Атака, 2005. — С. 76-95. 8. Дементієвська Н. П. Стратегії розвитку навичок критичного мислення в учнів при оцінюванні ресурсів Інтернету. Режим доступу: http:// www.scribd.com/doc/33487253/ 9. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Історія в школах України. — 2004. — № 2. — С. 3. 10. Десятов Д. Л. Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні історії. — Х. : Вид. група «Основа», 2011. — 111 [1] c. — (Б-ка журн. «Історія та правознавство. Вип. 6 (90)). 11. Дишлєва С. Інформаційно-комунікаційні технології та їх роль в освітньому процесі // Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/6804 12. Єфименко Т. М. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі вивчення історії та правознавства // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2007. — № 7. — С. 31-36. 13. Жаріков В. З досвіду використання мультимедійних технологій на уроках історії // Історія України. — 2010. — № 9. — С. 13-15. 14. Intel. Навчання для майбутнього. Підручник з програми. 2004. Intel Corporation. 15. Ладиченко Т. Електронний педагогічний програмний засіб з історії — новий крок в оволодінні навчальним матеріалом // Історія в школах України. — 2005. — №4. — С. 35-39. 16. Методика навчання історії в школі // О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. — К. , 2005. — 328 с. 17. Мокрогуз О. П. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у викладанні історії / О. П. Мокрогуз // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Збірник наукових праць. — Випуск 24 : Педагогічні науки / За заг. Ред. В. Д. Будака, О. М. Пєхоти. — Миколаїв : МДУ, 2009. — С. 76-87. 18. Мокрогуз О. П. Мультимедійна презентація в системі засобів навчання // Компютер у школі та сімї. — 2009. — № 8. — С. 21-24.

Використання ІКТ при вивченні історії

Одним із вирішальних чинників модернізації системи освіти є створення нового покоління засобів навчання, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з потужними дидактичними можливостями комп’ютерних технологій. Дидактичні можливості комп’ютерних технологій: Джерело інформації Диференційована організація навчального процесу Контроль за ступенем засвоєння інформації Регулювання темпу вивчення навчального предмету Забезпечення зворотних зв’язків Не слід забувати, що сучасні школярі із величезною цікавістю сприймають матеріал уроку, коли учитель застосовує ІКТ – такий урок набуває високої ефективності і полегшує сприймання для учнів. Основною метою використання ІКТ на уроці історії є досягнення поглибленого розуміння та осмислення навчального історичного матеріалу, образне сприйняття, посилення емоційного впливу історії на особистість учня, його перенесення у період вивчення. Все це відбувається за рахунок карт, схем, навчальних картин, відео- та аудіокоментарів, історичних фільмів, презентацій до уроку, які представлені в електронному варіанті. Вчитель, який планує використовувати ІКТ на своїх уроках, повинен знати, які форми організації роботи з використанням ІКТ вже визначені науковцями. Такими формами організації роботи з використанням ІКТ на уроках суспільствознавчих дисциплін є: 1) вивчення теми уроку учнями самостійно або в парах із допомогою певного програмного забезпечення. Це ж стосується і виконання певного завдання. Роль учителя при цьому – спрямування роботи, корекція діяльності учнів. Складність цього напряму полягає у тому, що не завжди вчителі-предметники мають вільний доступ до комп’ютерної техніки для одночасної роботи, принаймні, половини учнів класу; 2) використання на уроці мультимедійних можливостей комп’ютера, що слугує наочним посібником. Це найпоширеніша форма організації навчання із застосуванням комп’ютера на уроці історії. Ефективність і доступність цього напряму полягає у тому, що для оптимізації процесу навчання достатньо мати предметний кабінет, який обладнано комп’ютером і додатковим демонстраційним монітором; 3) використання Інтернету, компакт-дисків для виконання лабораторно-практичної роботи, проекту, написання реферату, виконання будь-якого творчого завдання; 4) проведення різноманітних опитувань, тестувань, тематичного оцінювання. При вивченні історії в Маковищанському НВО активно використовується ІКТ. І вчитель, і учні мають доступ до комп’ютера в кабінеті та комп’ютерів в кабінеті інформатики, що дає змогу проводити цікаві наповнені змістовним матеріалом уроки. Крім того в школі є мультимедійний проектор, який ми регулярно використовуємо при проведенні виховних загальношкільних заходів, для перегляду навчальних фільмів, в роботі клубу «Пошук», який є учасником дослідницьких історичних конкурсів. Можливості ІКТ, які використовує вчитель на таких уроках історіє є наступні: Вчитель може складати різні програмні продукти, які можна використовувати на різних етапах уроків; Використання вже розроблених іншими вчителями програмових матеріалів; Застосування баз даних та Інтернет-ресурсів, які дають змогу вдосконалити та підвищити ефективність навчального процесу та дозволяють перевірити знання та уміння учнів. При використанні комп’ютера на уроці обов’язково слід звертати на вікові особливості учнів, їх вподобання, адаптованість матеріалу, який вивчається на уроці, рівню підготовки конкретного класу. Не слід забувати при підготовці до уроку і про те, що навіть самий найкращий комп’ютер не замінить живого справжнього вчителя, тому час використання ІКТ на уроці повинно бути дозованим, без перевантаження учнів. Готуючись до кожного уроку Вікторія Вікторівна використовує не лише друковані розробки, а й можливості Інтернету, наприклад часто звертається до матеріалів, що розміщені на сайтах вчителів історії та правознавства. Дуже подобаються вчителю розробки уроків, та і взагалі наповнюваність сайту Методпортал http://metodportal.net/ , де можна знайти все до уроку, матеріали на сторінках Учительського он-лайн журналу, де вона також розмістила свої розробки уроків та презентацій. Часто використовує розробки та матеріалами сайту Історія в школі http://schoolhistory.at.ua/, де можна ознайомитися із цікавими книгами, матеріалами сайтів «Все для вчителя, батьків, учнів», «Освіта. юа», «Презентації для дітей», особисті сайти педагогів та ін.. Слід звернути увагу і на те, що і в самої вчительки є власний сайт, а також сторінка на шкільному сайті НВО. Кожен учитель повинен пам’ятати, що будь-який навчальний процес базується на використанні педагогічних технологій, тому ІКТ мають набути педагогічного змісту. Саме внаслідок використання ІКТ на уроках історії у кожного педагога збільшується можливість використання наочних матеріалів, також підвищується ефективність роботи учителя і учня. Не треба забувати, що під час використання ІКТ стає можливою організація проектної діяльності учнів під керівництвом учителя, спрямована на створення електронних навчальних продуктів, а ще змінюється ставлення до комп’ютера, учні починають сприймати його як інструмент для роботи, а не як цікаву іграшку. Саме під час підготовки до нового уроку учитель має визначитися, чи потрібно використовувати комп’ютер на даному уроці, на якому саме етапі уроку використання комп’ютера буде найбільш ефективним. Хоча комп’ютер можна використовуватися на всіх етапах навчального процесу: при поясненні нового матеріалу, узагальнення повторенні, перевірці та корекції знань, умінь та навичок школярів – але завжди потрібно пам’ятати про доцільність використання. Але у кожної сторони медалі є і свої мінуси. Комп’ютер ніколи не зможе повністю замінити учителя. Адже саме учитель може зацікавити учнів, викликати у них допитливість, завоювати довіру, тільки учитель може спрямувати увагу дітей на ті або інші важливі аспекти періоду, що вивчають учні, і лише тільки справжній педагог зможе відзначити старанність та знайти підхід до кожного учня індивідуально, а не до усіх загалом. Отже, завдяки поєднанню традиційних педагогічних технологій та ІКТ вдається зробити урок більш насиченим та цікавим, донести більше інформації до кожного учня. Вчитель історії Маковищанського НВО Чернявка Вікторія Вікторівна використовує ІКТ на різних етапах уроку. Це і актуалізація опорних знань учнів, і вивчення нового матеріалу, і проведення підсумкових та узагальнюючих уроків, уроків контролю та корекції знань учнів, при проведенні практичних занять. Слід звернути увагу на те, що досить часто на уроках історії вчитель має змогу використовувати матеріали в он-лайн режимі. На уроках використовуються як комп’ютер, ДВД, мультимедійний проектор, телевізор. Учні знайомляться з наступними ресурсами: - презентаціями, - документальними, навчальними фільмами, мультфільмами, -відеопрезентаціями, - фотоматеріалами, -аудіофайлами та ін.. В кабінеті історії створено фільмотеку з навчальних фільмів, які використовуються не лише на уроках історії, а при проведенні виховних загальношкільних заходів. Це багатосерійний документальний фільм «Неизвестная война», «Країна. Історія українських земель» (цикл навчальноосвітніх фільмів), «Трипільська культура», «Ремесла Київської Русі», «Хресна хода Василя Стуса», «Олександр Македонський» та ін.. Так при вивченні історії України в 5 класі вчитель використовує наступні презентації «Історія і фольклор. Усні джерела», «Книги та мініатюри», «Рік-століття-тисячоліття-ера», «Києво-Печерська Лавра», «Визначні місця України», «Звідки і як історики довідуються про минуле» та ін.. Для розвитку вміння аналізувати та порівнювати вчитель використовує окремі серії циклу навчально освітніх фільмів «Країна. Історія українських земель». При вивченні тем в 6 класі використовуються наступні презентації «Природа і населення Давньої Греції», «Східний похід Александра Македонського», «Фінікія», «Архітектура Давньої Греції», «Культура та релігія Давнього Китаю», «Давня Індія», «Релігія Стародавнього Єгипту» та багато ін.. Одним з напрямків використання ІКТ є розміщення довідкових матеріалів, завдань вікторин, результатів проведених заходів на шкільному сайті. Зокрема, це переліки визначних місць в історії України, завдання вікторини «Юний правознавець», вікторини на кращого знавця історії та ін.. Саме такий вид роботи ще більш зацікавлює дітей до пошуку інформації, участі в учнівських проектах. Не можна не згадати і про використання ІКТ в роботі шкільного клубу «Пошук». Так учні - учасники клубу вивчають історію нашого села, беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Врятувати від забуття». Крім того учні НВО беруть участь і в інших історичних конкурсах, зокрема, це «Історія міст і сіл України», «Топоніміка і історія освіти рідного краю». Активно використовується ІКТ і під час проведення позакласних та виховних заходів з історії в Маковищанському НВО. У виховній роботі використовуємо ІКТ під час проведення виховних годин, годин спілкування, загальношкільних виховних заходів та ін.. Так це презентації розроблених учнівських проектів «Доторкнімося до народних джерел», «Новорічні традиції українського народу» та ін.. Під час проведення виховних заходів використовуються наступні презентації «Голодомор. Кому це було потрібно», «Визволення України від фашистських загарбників», «А над Україною вишивка пливе», «Гарбузові іменини», «Великдень всіх нас на гостини просить», «9 листопада - День української писемності», «Небезпека в школі», «Небезпечні ситуації на дорогах», «Тарас Шевченко - і генії були дітьми», ін. Таке унаочнення робить виховний захід неповторним, інформаційним, цікавим для слухачів та глядачів. Тому, на нашу думку, використання ІКТ на уроках історії сприяє кращому запам’ятовуванню навчального матеріалу, їх систематичне використання підвищує продуктивність навчання. Всі ключові ідеї теми можна подати наочно, систематизовано. При вивченні нового матеріалу презентації унаочнюють матеріал, розповідь вчителя, що сприяє свідомому запам’ятовуванню матеріалу. Атмосфера на уроках, на яких вчитель використовує ІКТ, є більш емоційною, доброзичливою, близькою для дітей. При презентації учнівських робіт учні оперують обробленою ними інформацією і поданою у зручній для учнів формі. Саме при такому опрацюванні в учнів навчальний матеріал відкладається не на короткий термін, а потрапляє в розряд довготривалої інформації. Тому, зважаючи на все вище сказане, можна рекомендувати вчителям, які використовують ІКТ на своїх уроках, наступне: Перш, ніж використовувати ІКТ на уроках вчитель повинен бути до цього готовий психологічно. Комп’ютерна техніка не завжди буває надійною, тому рівень володіння педагога комп’ютером повинен бути на належному рівні. Під час уроку досить часто приходиться коригувати і навчальний матеріал, і сам хід уроку у зв’язку з не завжди надійною роботою техніки. Вчитель повинен навчитись швидко реагувати на такі моменти. Комп’ютер не може замінити вчителя на 100%. Не слід забувати, що учні повинні ставитись до ІКТ на уроці не як до розваги, а як до різновиду роботи.

Прийоми та засоби формування правових знань у школярів. Класифікація умінь. Методика формування навичок та умінь на уроках правознавства

Істотною ознакою правових понять є регулюючий вплив на по ведінку людей. За допомогою правових норм держава встановлює: що можна робити (норми-дозволу), що потрібно робити (норми-припису) і чого не можна робити (норми-заборони). Будь-яке пра вове поняття - право, норма права, правові відносини, правопору шення, адміністративна провина, юридична відповідальність, трудовий договір, цивільна правоздатність - неминуче містить у собі правову характеристику дійсності. У широкому розумінні специфіка правових понять допускає роз криття таких ознак, як економічний зміст, політична спрямованість, моральний зміст і юридичне значення. Економічна характеристика правового поняття констатує охорону державної та особистої влас ності громадян, регулює виробництво. Політична спрямованість по казує цінність права як соціального явища. Моральний зміст пра вового поняття розкривається в повній відповідності права моральним нормам нашого суспільства. Юридичне значення правових понять характеризується за допомогою галузей права, до яких в Розкриття істотних ознак правових понять відіграє важливу роль у формуванні правового світогляду учнів, їхнього ставлення до норм права й правопорядку як до особистісної цінності. Однак цими оз наками не вичерпується соціальна цінність змісту правових понять. Правовий розгляд суспільних явищ, які характеризуються право вими поняттями, сприяє глибокому пізнанню дійсності методом виділення й дослідження істотних її сторін. Засвоєне поняття вис тупає як певна правова й соціальна реальність, від якої воно не може бути відділено. У педагогічній і психологічній літературі є чимало робіт, що роз кривають основи вивчення наукових понять. На основі цього можна виділити такі елементи (етапи) у формуванні наукових понять: чуттєво-конкретне сприйняття, виявлення загальних істотних влас тивостей спостережуваних об'єктів, абстрагування, визначення, уточнення й закріплення у свідомості їх істотних ознак, установ лення зв'язку певного поняття з іншими (раніше засвоєними), за стосування їх у вирішенні завдань творчого характеру, збагачення поняття, вторинне (більш повне визначення), опора на це поняття при засвоєнні нового, нове збагачення поняття, установлення нових зв'язків даного поняття з іншими. Всі поняття курсу правознавства можна поділити за трьома ознаками: за ступенем узагальнення (окремі, загальні); за змістом (оскільки, крім правових, у курсі багато морально-етичних, філо софських, економічних та соціологічних понять); за рівнем обіз наності учнів (відомі, маловідомі, невідомі). Остання класифікація не менш важлива, ніж перші дві, оскільки від рівня володіння по няттями безпосередньо залежить зміст і тривалість роботи з ними (маловідомі та невідомі категорії вимагають більш ґрунтовної під готовки вчителя та учнів). Розкриття та визначення окремих понять курсу вичерпується одним уроком (чи навіть його частиною). Зокрема поняття «спад щина», «заповіт» висвітлюються під час вивчення теми «Основи спад кового права»; « Кабінет міністрів »; «міністерства» - теми «Уряді центральні органи виконавчої влади». Робота з поняттями «дізнан ня», «попереднє (досудове) слідство» проводиться на уроці з теми «Правоохоронні органи та адвокатура» тощо. Інші більш складні та загальні поняття мають наскрізне про ходити через низку уроків, а їхні ознаки - розкриватися на ґрунтовному і більшому за обсягом навчальному матеріалі. Так, поняття «основні права, свободи та обов'язки громадян» розкривається на основі навчального матеріалу третього розділу курсу; «правопору шення», «юридична відповідальність» - на основі матеріалу четвертого. І нарешті, найбільш загальні поняття проходять через матеріали усього курсу, а їх зміст і ознаки розкриваються за допомогою усього навчального матеріалу. До таких насамперед належать поняття «держава» і «право» (провідні у курсі), «правова держава», «грома дянське суспільство», «свобода», «рівність» тощо. Загальну характеристику понятійному апаратові курсу дає прог рама і, зокрема, пояснювальна записка до неї. У ній також визна чено найважливіші категорії тем і тематичних блоків. Проте в цілому про насиченість курсу поняттями, їх розташування, передбачену ло гіку розкриття і, відповідно, методику формування можна судити лише на основі підручника, а ще краще — повного методичного ком плекту. При цьому доцільно враховувати особливості понятійного апарату курсу правознавства. По-перше, курс насичений поняття ми різного ступеня узагальнення і новизни, і це - за умови обме женості навчального часу. По-друге, поняття в навчальному мате ріалі розподіляються досить нерівномірно. Саме ця обставина і має враховуватися під час тематичного планування курсу. На вивчення складних тем, насичених новим теоретичним матеріалом, слід від водити більше навчального часу. Роботу з формування понять за ланцюжком «фактичний мате ріал — узагальнення — формування поняття» можуть також усклад нити не досить вдалі, а інколи й суперечливі визначення у навчаль ній літературі. Подекуди автори посібників поширюють у тексті не лише власне розуміння проблеми, а й звичний категоріальний апа рат, і тоді в навчальному матеріалі поняття, що невідомі школяру (або сформовані на побутовому рівні), вживаються довільно. У ре зультаті ці терміни та поняття немовби «провисають» і залишають ся для учня лише абстракцією, якщо тільки вчитель не компенсує цю прогалину (найчастіше такі терміни вживаються під час виз начення основних понять теми). Готуючись до уроку, вчителю слід не лише визначити та випи сати для себе найважливіші поняття теми, а й врахувати ступінь їх узагальненості, новизни, з'ясувати попередні знання учнів, які знадобляться для формування понять. Навіть завдання на повто рення раніше вивченого матеріалу треба давати з урахуванням необ хідної фактологічної бази, що допоможе засвоїти нові поняття на наступному уроці. У плані-конспекті уроку не зайвим буде скласти таблицю, де в першій графі будуть записані всі поняття теми, у дру гій - ступінь їх відомості, новизни для учнів; у третій - ступінь уза гальненості (оскільки робота із загальними поняттями проводиться на кількох уроках); у четвертій слід зафіксувати попередні знання школярів, на які можна спиратися, формуючи поняття; і нарешті, у п'ятій - завдання на повторення. Залежно від ступеня загальності понять робота з їх формування (розкриття та поглиблення змісту) може проводитися протягом уроку, серії уроків або всього курсу. Проте незалежно від тривалості її можна поділити на три етапи. На першому етапі вчитель акти візує попередні знання школярів, необхідні для формування певного поняття (причому не лише фактичні, а й теоретичні). На другому етапі вони доповнюються, поглиблюються — йде узагальнення знань аж до формування поняття і формування його наукового (не побу тового) визначення. Оскільки сформоване поняття не є самоціллю, на третьому етапі передбачається практичне і теоретичне його вико ристання: переосмислення в новій системі знань старих уявлень, наприклад, (про шлюб, сім'ю, громадянство, права дітей), а також переосмислення на основі засвоєного поняття попередніх знань, здо бутих на уроках історії. Сформовані поняття використовуються та кож як база для усвідомлення та розуміння більш складних і за гальних (чи окремих) категорій. Слід зазначити, що використання понять є одночасно і їх апробацією, під час якої зміст поняття пог либлюється, розширюється і набуває нових рис. Саме тому цей про цес і є завершальним етапом у формуванні категорії. Поділ навчальної роботи з формування понять на три етапи має умовний характер. На практиці вони настільки взаємопов'язані, що у чистому вигляді їх виділити доволі складно. Проте кожний з них обов'язковий, а дотримання наведеної схеми роботи - запорука ефективності засвоєння категорій. У досвідченого викладача мето дика роботи з поняттями, як правило, доведена до автоматизму. А вчителю, який починає викладати теоретичний курс правознав ства, варто врахувати під час підготовки до уроку кожну дрібницю. Так, при вивченні теми «Національно-державний устрій України» програмою і підручником передбачено засвоєння близько двадцяти правових понять, а саме: «державний устрій», «унітарна держава», «державна територія», «територіальний устрій», «автономна рес публіка», «національний устрій» і «державна мова» тощо. Хоча біль шість із них вузькі, а половина — частково відомі, кожне вимагає пояснення, кожне може бути засвоєне лише за умови дотримання всіх трьох етапів формування понять (підведення фактичної бази; узагальнення, формулювання і визначення поняття; його викорис тання). Усвідомлене й ефективне засвоєння учнями понять курсу пра вознавства залежить від методів, які використовує вчитель при їх формуванні. Головною умовою результативності цієї роботи є ак тивна пізнавальна діяльність школярів, яка здійснюється у процесі розповіді, бесіди, створення проблемних ситуацій, а також під час самостійної роботи з документами. Найбільш поширеним і водно час ефективним методом організації активної пізнавальної діяль ності школярів у процесі формування понять є бесіда з постановкою логічних завдань різного ступеня складності та створенням право вих ситуацій. Саме у процесі такої бесіди можна спиратися на влас ний досвід, на факти й узагальнення, засвоєні під час вивчення ін ших шкільних дисциплін. А ось характер бесіди - індуктивний чи дедуктивний - залежить від співвідношення між знаннями, які вже є в учня, і тими фактами та узагальненнями, які належить засвої ти, вивчаючи курс правознавства. І практика викладання, і спеціальні методичні дослідження свід чать, що головну роль у формуванні понять відіграє індуктивний метод. Його суть полягає у виведенні загального положення з ряду одиничних фактів або у мобілізації попередніх знань учнів, вико ристанні нового матеріалу, здійсненні на цій основі логічних уза гальнень і визначенні понять. Проте визнання пріоритету індук тивної бесіди у формуванні понять зовсім не виключає можливості застосування методу дедукції. Суть його в цьому випадку полягатиме у підведенні під уже сформульоване теоретичне положення бази фактичних даних дещо вужчих понять, що розкривають зміст за гальної категорії, підтверджують її визначення. Слід додати, що при формуванні понять методи індукції та де дукції настільки взаємопов'язані, що на практиці їх важко розмежувати. Це, зокрема, пояснюється тим, що у процесі індуктивної бесіди на третьому етапі формування поняття (коли здійснюється його апробація) воно використовується і для вивчення нових понять, нових теоретичних положень. Саме на цьому й ґрунтується навчаль ний метод дедукції.

Фронтальна, групова та індивідуальна робота на уроці правознавства

Рівень підготовки фахівця в педагогічному ВНЗ вимагає актив ної роботи і вміння застосовувати на уроках правознавства фрон тальну, групову та індивідуальну роботи. Це в свою чергу дасть змо гу говорити про ефективність правового навчання. Учитель правознавства повинен поєднувати ці форми^роботи на своїх уроках. Із частиною класу вчитель працює фронтально, роз повідаючи матеріал, ставлячи запитання та отримуючи відповіді на них від двох-трьох учнів. Звичайно, ця форма роботи на уроці дієва, але не зовсім ефективна, оскільки інша частина класу участі в роз мові «вчитель - учень» не бере. Ніхто не заперечуватиме, що працювати на уроці мусить увесь клас. Тому, знаючи особливості кожного учня класу, вчитель під час уроку правознавства може у перші дні навчання розбити клас на групи, заздалегідь підготувавши для кожної з них самостійні зав дання. Треба наголосити, що ці завдання повинні мати не лише письмовий характер. У них може подаватися як обов'язковий ма теріал для уроку, так і питання для поглибленого опрацювання те ми залежно від здібностей кожного члена групи. Будувати таку ро боту з групами можна майже з усіх тем програми курсу. Звичайно, група не повинна працювати над одним завданням цілий урок. Піс ля виконання завдання і через певний (встановлений) час учитель з частиною групи може працювати фронтально, а та частина класу, з якою вчитель раніше працював фронтально, починає працювати в групі. Ці зміни повинні чергуватися протягом усього уроку, вра ховуючи й індивідуальну роботу з учнями. Як ефективно побудувати індивідуальну роботу з учнями на уро ках правознавства? Усі вчителі в школі стикаються з нерівними здібностями учнів свого класу. Є сильніші учні, які швидко опа новують матеріал запропонованої вчителем теми. Є такі, яким пот рібен час і певні зусилля, щоб засвоїти матеріал, і є учні, яким пот рібно докладати максимум зусиль при вивченні теми. З усіма цими категоріями учнів учитель правознавства мусить працювати інди відуально. Секрет ефективної роботи полягає в тому, що кожній категорії слід добирати завдання відповідно до розумових здібностей. Тоді процес оволодіння тією чи іншою програмною темою буде значно простішим, а учні із задоволенням розв'язуватимуть підіб рані вчителем завдання. Насамкінець зазначимо, що усі ці форми роботи на уроці вчитель повинен чергувати і застосовувати їх як єдине ціле в навчальному процесі при викладанні курсу правознавства в школі.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Охарактеризуйте шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства, класні та позакласні форми навчання. 2. Обґрунтуйте ефективність позакласного навчання правознавству. 3. Спробуйте розробити план позакласної роботи з правознавства. 4. Назвіть та охарактеризуйте форми позакласної роботи з правознавства.

Позашкільні форми вивчення правознавства. Роль учителя правознавства в структурі позашкільного вивчення предмета

Не менш важливою є позашкільна робота з правознавства. Хоча вона і не проводиться на базі школи, однак участь учителя правознавства в цій роботі теж відіграє велику роль. Важливо, що цей вид роботи є частиною структури освіти і спрямовується на розви ток здібностей, талантів учнівської молоді, задоволення їхніх інте ресів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Варто зазначити, що позашкільна освіта реалізується через сис тему навчальних закладів, сім'ю, трудові колективи, громадські організації, товариства, фонди і ґрунтується на принципі свободи вибору типів закладів, видів діяльності. Як правило, позашкільна робота з правознавства проводиться на базі позашкільних навчальних закладів, до яких належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, біб ліотеки, оздоровчі та інші заклади. Відповідно до законодавства України, держава забезпечує умови для здобуття учнями і молоддю позашкільної освіти. Спробуємо охарактеризувати кілька форм позашкільної роботи з правознавства. З метою запобігання (профілактики) дитячої зло чинності, профорієнтації старшокласників та популяризації власної діяльності правоохоронні органи для проведення занять на власній базі залучають учнівську молодь. Однією з поширених форм позашкільного навчання з правознав ства на базі правоохоронних органів є гуртки «Юних інспекторів руху». Під час роботи в цих гуртках фахівці навчають дітей не лише правилам дорожнього руху, а й зразковій поведінці на вулиці. Те матика занять розширюється до вивчення найважливіших розділів галузей права. МВС України роботу з учнівською молоддю не зво дить лише до епізодичних занять, а формує систему правового вихо вання учнів у межах районів, областей, всієї України. Результатом навчання на базі правоохоронних органів часто стають змагання на зазначених вище рівнях. Учні з вищою успішністю за участь у роботі цих гуртків та змаганнях заохочуються таким чином: від вручення грамот до вступу до ВНЗів, які є в підпорядкуванні цих міністерств. Подібні заходи проводять на своїй базі Міністерство з надзви чайних ситуацій («Юні пожежники», «Юні друзі пожежників»), Державна прикордонна служба («Юні прикордонники»), Державна митна служба, Державна податкова служба тощо. Саме вчитель правознавства мусить налагоджувати зв'язки з відповідними компетентними органами свого району й сприяти від відуванню учнями таких гуртків, оскільки вони передбачають зміс товне навчання та виховання дітей у дусі поваги до закону. Учні в цікавій формі та у невимушеній обстановці під час проведення різ них заходів на базі правоохоронних органів закріплюють і поглиб люють вивчення навчального матеріалу з правознавства.

Шкільні та позашкільні форми вивчення правознавства.

Викладаючи курс правознавства, вчителю необхідно застосовувати різні форми та методи навчання. Окрім традиційних уроків, слід використовувати шкільну лекцію, ділові ігри, організовувати роботу з текстами нормативно-правових актів. Для вироблення на вичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обго ворювати відомі ім' я з власного життєвого досвіду, з творів літератури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації. Важливу роль у процесі нав чання відіграє й позакласна та позашкільна робота. Правове навчання учнів проходить у школі, на позакласних за ходах, поза межами школи. Всюди учитель правознавства повинен відігравати провідну роль. Позакласне та позашкільне навчання поглиблює й доповнює той обсяг знань, який учні отримують на уроках правознавства. Позакласне навчання організовується в позаурочний час і тому не є обов'язковим для усіх школярів. Зміст позашкільного навчан ня визначається основними інтересами учнів, які у свою чергу фор муються під впливом учителя. Ефективність позакласної роботи навчання учнів праву залежить під цілого ряду обставин, особливо від чіткого планування. При роз робці плану слід враховувати й основні вимоги до нього: план повинен доповнювати ті завдання, які постають під час навчання праву на уроці; повинен враховувати інтереси дітей; мусить бути послідовним; - має відповідати фізіологічним особливостям учнів. Можна виділити кілька форм позакласної роботи з правознав ства, зокрема такі: факультатив, гурток з правознавства, наукове товариство, екскурсія, читацька конференція, бесіда, диспут, усний журнал, перегляд кінофільмів. Методику створення та реалізації найбільш поширених форм по закласного навчання з правознавства спробуємо подати й ми. Роз почнемо із факультативу з правознавства. Факультативні заняття — це не копія уроку, але вони включають у себе багато його елементів. Виділяючи насамперед факультатив, слід зазначити, що він не іден тичний позакласній роботі, хоча має з нею багато спільного. Фа культативні заняття з правознавства повинні поглиблювати знан ня учнів, формувати в них наукові погляди, розширювати кругозір, створювати сприятливі умови для підготовки учнів до наступної освіти і вибору майбутньої професії. Варто зауважити, що факуль тативні заняття з правознавства вчитель мусить будувати за прин ципом добровільності, що має на меті задовольнити особистий ін терес школяра до предмета. Яким чином можна визначити ступінь інтересу учнів до факультативу? Можна зробити це за допомогою бесіди з учнями. Узагальнивши її результати, учитель мусить про думати зміст курсу, дібрати методичні прийоми і форми занять. Готуючись до проведення факультативу, вчитель передусім по винен вирішити питання про те, як часто проводитимуться занят тя: двічі на тиждень по одній годині чи один раз дві години. Тільки після цього можна приступати до планування курсу, враховуючи інтереси та рівень підготовки школярів. Перші (одне-два) заняття слід присвятити теоретичним проблемам курсу і роботі з правовими термінами, оскільки без знання термінології школярам важко буде орієнтуватися в змісті факультативу з правознав ства. Візьмемо, наприклад, факультативний курс «Найважливіші пам'ятки правової культури України». У ньому є велика кількість тер мінів, нових для учнів, зокрема «звичаєве право», «Руська правда», «Литовські статути», «універсали», «Конституція» тощо. Не оволодів ши ними, школярам важко буде засвоїти зміст самого курсу. Практика виробила такі форми факультативних загніть: лек ція, семінар, практикум, конференція, заняття в музеї, відвідання об'єкта вивчення. Можливе і проведення комбінованих занять ти пу: лекція і практикум, семінар і практикум, лекція і семінар. Із усіх форм факультативних занять учителі правознавства на дають перевагу лекції. Однак слухати дві академічні години лекцію, наповнену правовими термінами, насичену нормативно-правовими актами, школярам дуже важко, і не коленому учню це під силу. То му під час лекції слід використовувати наочність, технічні засоби, передбачати роботу з документами, розв'язувати завдання проблем ного характеру. За характером і змістом лекції бувають різні. Так, наприклад, в аналітичній лекції ґрунтовно аналізуються не тільки теоретичні проблеми, а й суттєві факти, без яких неможливо зробити виснов ки й узагальнення. Наприклад, лекція, присвячена цивільному за конодавству, де аналізуються усі питання, має таку структуру: позов, позовна заява, позивач, відповідач. Таке аналітичне викладання проблеми дозволить краще засвоїти її в цілому. Важливе місце на факультативному занятті повинно належати семінарським заняттям. На них слід проводити вивчення норма тивно-правових актів. Практикуми близькі за своїм характером до семінарів. Вони мо жуть бути загальними для всіх слухачів, або груповими, коли кож на група школярів отримає окреме завдання, або індивідуальними. Усе залежить від особливостей факультативного курсу і матеріалу, який має учитель. Так, загальним для всіх школярів може стати робота над «Кодексом законів про працю» або окремими його стат тями. Учням пропонується робота над главою «Праця молоді» чи «Трудовий договір». При груповому принципі проведення практикуму всі школярі розбиваються на групи, і кожна з них отримує своє завдання. На основі аналізу правових джерел нормативно-правових актів учням потрібно обґрунтувати свою позицію, зробити коментар, узагаль нення і висновки. Індивідуальні заняття проводяться в тому ви падку, якщо вчитель володіє великим і різноманітним матеріалом, наприклад, базою сучасного законодавства. Тоді в межах однієї га лузі учні можуть аналізувати і вивчати окремі її статті. Слід заз начити, що в роботі факультативу важливу роль повинні відігравати екскурсії, перегляд кінофільмів. Це активізує роботу учнів, підвищить їхній інтерес до цієї форми роботи. Звичайно, багато в чому рівень проведення факультативу залежить від підготовки вчи теля, його досвіду. Накопичення досвіду та відпрацювання мето дики проведення факультативних занять приходить поступово. На відміну від основного курсу правознавства, який забезпечений кількома підручниками та навчальними посібниками, факульта тив із правознавства не має свого методичного чи навчального ви дання. Тому вчитель-початківець може використати наші методич ні поради при організації такої форми роботи. Ще одним видом самостійної роботи учнів у рамках факульта тиву можуть бути учнівські дослідження. Вони будуються на основі аналізу правових джерел, нормативно-правових актів, монографій, наукової літератури. Мета таких досліджень - формування в учнів інтересу до юридичної науки, глибоких знань з обраної проблема тики і розвиток елементарних навичок дослідницької роботи. Не варто забувати і про таку перевірену форму роботи, як гурток юних правознавців. На відміну від факультативів, подібні гуртки зорієнтовані на індивідуальну роботу, на поглиблене вивчення пра вознавства з одночасним прищеплюванням навичок активної пра вомірної поведінки. Такі шкільні юридичні осередки не повинні бути занадто формалізовані і мають ґрунтуватися насамперед на інтересі, а не на примусі. Вони можуть навіть офіційно не називатися гурт ком, а проходити у вигляді постійного неформального позакласного спілкування учителя з передовими учнями. Для старшокласників можна запропонувати і таку форму робо ти, як гурток (об'єднання, загін) юних охоронців правопорядку. Не секрет, що значна частина молоді мріє про майбутню службу в міліції або інших правоохоронних органах. З їх числа можна створити об'єд нання, яке взяло б на себе (за допомогою дорослих) відповідальність підтримувати порядок у школі, водночас поглиблено вивчаючи основи правових знань, прийоми самооборони тощо. Правове виховання тут може успішно поєднуватися з військово-патріотичним. Так, зокрема, гурток правових знань є однією із основних форм позакласної роботи з правового навчання. Гурток організовується на добровільних засадах та на основі інтересу учнів до вивчення певної правової проблеми. Іноді гурток можна створювати за галузями права, виділивши кілька секцій. Якщо вчитель правознавства у себе в школі спробує створити такий гурток, то перше, на що він повинен звернути увагу, - це кількість членів гуртка. Гурток повинен об'єднувати не більше 12-15 учнів. Якщо бажаючих брати участь у роботі гуртка буде більше, то краще створити ще один гур ток, врахувавши фізіологічні особливості дітей. Роботу гуртка найкраще проводити відповідно до плану, в якому повинні бути враховані інтереси й побажання гуртківців. При ство ренні плану роботи гуртка вчителю слід звернути увагу й взяти за основу як колективні (засідання гуртка, правові вечори, екскурсії), так і індивідуальні форми роботи з членами гуртка (випуск стін газети, виготовлення наочних посібників). На першому засіданні гуртка на розгляд його членів виносяться та затверджуються не лише план його роботи і завдання, а і вносяться доповнення, обирається актив. Як підказує досвід позакласної роботи з правознавства, щоб ро бота в гуртку була невимушеною і творчою, необхідно підібрати його назву, девіз, емблему. Це згуртує його членів, створить своєрідну корпоративну культуру та правила поведінки, виконання яких до тримуватимуться усі. Щодо назви, то вона може бути різною. На приклад, «Правознавець», «Феміда» тощо. Ще одним аспектом життєдіяльності гуртка є популяризація йо го роботи, яка одночасно є його профорієнтацією. Це варто здій снювати шляхом періодичного випуску стінгазети гуртка. Остання повинна мати не тільки цікаві, а й змістовні рубрики: «Тематика роботи гуртка», «Подумай над правовими термінами», «Правовий кросворд», «Біографічні сюжети вчених правознавців», «Досягнення (нагороди) гуртківців», «Пам'ятні дати в історії права», «Найвідоміші правознавці нашого міста (району, села)», « Вітаємо перемож ців конкурсів (олімпіад)». Крім того, в газеті доцільно вміщувати емблему гуртка та його девіз. Підсумковим елементом роботи гуртківців є їх постійне заохо чення вчителем, дирекцією школи на загальних зібраннях. Подібною є методика створення учнівського наукового това риства з правознавства, мета якого полягає в допомозі школярам займатися науковою діяльністю, сприянні розвитку їхніх здібнос тей, підготовці пропагандистів правових знань. Слід наголосити, що до учнівського наукового товариства силою дітей залучати не варто, це мусить бути їхній добровільний вибір. Передусім, треба затвердити правила прийому до нього. З цією ме тою кожен новий член, який вступає до наукового товариства, му сить зробити свій «вступний внесок»: прочитати доповідь, напи сати реферат, наукову роботу тощо. Це дасть змогу виробити наукову дисципліну серед членів товариства, відібрати здібних до наукової роботи учнів і тих, хто бажає нею займатися, а також підтвердить невипадковість залучення до його лав нових членів, а рівність їх із «ветеранами». Назва, девіз, емблема наукового товариства з правознавства в школі також значно активізує роботу його членів. Досвід роботи і створення в школі наукового товариства з правознавства підказують, що його роботу варто одразу спрямовувати в кількох напрямах. Першим таким напрямом може стати лекційний. Суть його полягає в підготовці учнями за участю учителя чи відо мого правознавця міста (села) актуальної наукової роботи з подаль шим виступом із нею перед однолітками, учнями, батьками. Бібліографічний - другий напрям роботи товариства. Завданням членів товариства, які займаються в цьому напрямку, буде добір пра вової літератури до шкільної бібліотеки, правової бібліотеки вчи теля правознавства з короткою анотацією, а також спостереження; на новими надходженнями, проведення огляду статей у правових журналах, оформлення стенду «Новини права», вивчення життя та діяльності вчених-юристів. Цей напрям роботи дасть можливість бути обізнаним із усіма новинками в правовому житті країни, но-ними надходженнями правової наукової літератури. На значно вищому рівні у роботі учнівського наукового товариства .І правознавства повинен стояти дослідницький напрям його діяльності. До роботи в цьому напрямку слід залучати найкраще підго товлених дітей, здібних до написання наукових робіт. Причому за кінчені наукові роботи можна подавати на різноманітні конкурси, зокрема і до Малої академії наук. Учителю правознавства варто за лучати до керівництва дослідженнями школярів найбільш відомих юристів міста (села). Це додасть справжнього духу в наукових сту діях науковому товариству, значно підніме авторитет виконуваних робіт. Важливо, щоб учитель застосовував й організаційний напрям роботи товариства. Мета цього напрямку полягає у спілкуванні чле нів товариства з іншими учнями школи. Тому в учнівському науко вому товаристві з правознавства вчитель організовує масову роботу з його учасниками: екскурсії, правові дні (тижні, вечори), конфе ренції, зустрічі. Через цей напрям роботи товариство фактично по пуляризує свою діяльність. Високих результатів у правовій освіті та вихованні школярів можна досягти лише за умови оптимального поєднання навчальної роботи на уроках та позакласної навчально-виховної діяльності уч нів. Адже школи України мають значний досвід в організації такого виду роботи з правознавства. Можливо запропонувати кілька найпоширеніших форм поза класної роботи, які користуються популярністю в школах України. Цікавою формою роботи може стати юридичний турнір або КВК. Готуючись до нього, командам можна запропонувати розіграти на сцені певні ситуації, юридичну оцінку яким повинні будуть згодом дати їхні суперники, підготувати цікаві юридичні запитання для команди-суперниці. Серед конкурсів, що можуть бути запропоно вані, - конкурс капітанів, який можна провести у формі аукціону юридичних термінів або назв законів України (капітани по черзі називають термін або формулюють закон; той, хто перший не змо же продовжити своєрідну «перекличку», програє), конкурс, в якому командам пропонується прокоментувати певні відомі фрази з літе ратурних творів, що мають юридичний зміст. Для глядачів можна запропонувати конкурс, в якому треба назвати відомі їм фільми (лі тературні твори), присвячені діяльності міліції, інших правоохо ронних органів. Кожний вчитель, виходячи із власного досвіду, мо же запропонувати для такого турніру й інші завдання. Одним з ефективних засобів позакласної роботи є участь учнів у роботі відділень Малої академії наук. Учні готують наукові роботи з їх подальшим захистом. Тематика робіт щорічно пропонуєть-6л територіальними відділеннями МАН, однак цей перелік не є ви черпним, оскільки кожен учень може запропонувати власну тему, нас цікавить саме його. Важливо забезпечити науково-педагогіч ний супровід учнівських робіт на всіх етапах роботи: обрання теми (при цьому слід врахувати можливість доступу до відповідної літе ратури, одержання консультацій від науковців або практиків тощо), написання роботи, її рецензування, підготовки до захисту та розв'язання контрольних тестових завдань, що є складовою конкурсу ро біт МАН. При написанні робіт необхідно враховувати вимоги щодо їх оформлення (обсяг роботи, наявність наукового апарату - поси лань, бібліографії відповідно до «Вимог написання, оформлення і подання науково-дослідних робіт на Всеукраїнський конкурс-захист»). Значного поширення в школах України набуло проведення пра вових лекторіїв, до яких залучаються народні депутати України, депутати органів місцевого самоврядування, науковці, юристи - пракгики. Важливою умовою успіху таких лекторіїв є системність їх роботи, врахування специфіки аудиторії, вікових особливостей уч нів, ретельний підбір гостей. Бажано не обмежуватися лише читан ням лекцій, а й давати можливість учням поставити запитання лекторові, висловити власну думку. Запрошуючи лектора, необ хідно завчасно узгодити склад аудиторії (її вік, рівень підготовки тощо) та тему виступу, визначити регламент. Зустрічі з юристами можуть відбуватися не лише в школі, а й під час екскурсії до органів правосуддя, міліції тощо. Проте таку екс курсію слід ретельно готувати, щоб вона виявилася максимально корисною для учнів, а, з іншого боку, не створювала проблем для нормальної діяльності відповідних органів. Зокрема можна запро понувати поділити клас на невеликі групи школярів, які відвідають різні юридичні установи, а потім обміняються враженнями на своє рідній мікроконференції. Не слід приводити на судові процеси у масовому порядку учнів молодших класів, а ось відвідування групою (до 5 осіб) старшокласників-відмінників судового засідання, на яко му, скажімо, розглядається справа їхніх однолітків, може вияви тися дуже корисним. Якщо поблизу школи є вищий юридичний навчальний заклад, бажано налагодити з ним постійні творчі зв'язки. Йдеться не лише про відвідування «днів відкритих дверей», а й про періодичні, не-заформалізовані зустрічі школярів, студентів (бажано, з числа ви пускників школи) і викладачів-правознавців. Але найбільш ефективними є заходи, в яких можуть брати ак тивну участь самі діти. Це юридичні турніри, вікторини, брейн-ринги, дебати тощо. Можливе використання найрізноманітніших форм активізації учнів у позакласній роботі. При використанні відо мих із телевізійних передач форм не слід бездумно наслідувати їх зовнішню форму, структуру. Запозичивши ідею, важливо адапту вати її до наявних умов та можливостей. Найпростішою формою правової позакласної роботи є вікторини. У них можуть брати участь учні різних класів (від молодших - до випускних) відповідно до віку та рівня умінь складати запитання. Важливо забезпечити кваліфіковане та об'єктивне суддівство, рівні можливості для учас ників вікторини. Форми їх проведення можуть бути різні. Це й усна вікторина з активною участю всіх бажаючих школярів, і проведен ня вікторини шляхом вивішування газети із завданнями та резуль татами відповідей упродовж певного проміжку часу. Читацькі кон ференції та диспути теж відіграють важливу роль у вивченні курсу. Правову освіту та виховання не слід обмежувати роботою лише з учнями старших класів. Ця активність має розпочинатися вже у молодшій школі. І до проведення цієї роботи бажано залучати стар ших школярів. Так, учні 9-11 класів можуть проводити в молод ших класах ігрові заняття з вивчення прав людини та дитини. При цьому можна використати елементи лялькового театру, звертання до відомих дітям казок (запропонувати, наприклад, з'ясувати, які права казкових героїв порушені і як їх можна поновити та захис тити). Так само старші учні можуть стати організаторами конкурсів малюнків та інших творчих робіт («Мої права», «Я і закон» тощо). Позакласна робота з правознавства має проводитися у тісному зв'язку з організацією роботи шкільного самоврядування. Так, у складі шкільних учнівських рад можуть бути створені спеціальні юридичні (правові) комісії, завданням яких є надання юридичної допомоги учням, зокрема консультацій щодо стосунків з батьками, однолітками, відносин з державними органами. Зрозуміло, що створення такого органу можливе здебільшого лише за участю учнів, які вивчають право поглиблено, мають достатній рівень підготовки, а також за умови постійного керівництва та допомоги з боку вчителя правознавства або залучених юристів (це можуть бути батьки, ви пускники школи тощо). Крім того, цей орган може взяти на себе розробку необхідних матеріалів, що регламентують роботу шкіль них органів самоврядування, забезпечення їх відповідності чинному законодавству України. Слід також сприяти залучанню учнів до участі у різноманітних конкурсах, які проводяться правозахисними організаціями. Так, вже кілька років поспіль Міжнародний центр прав людини прово дить конкурс учнівських творів-есе з прав людини. Цим самим ко мітетом та Харківським центром прав людини проводиться конкурс творчих робіт учнів молодших та середніх класів (1-8) з прав лю дини. Ці вікторини оголошено Дитячим фондом України. Новою цікавою формою роботи є проведення дистанційних олімпіад із правознавства з використанням можливостей електронної пошти. Організація позакласної роботи з правознавства є однією з важ ливих складових нової освіти та виховання, її проведення значно підвищує інтерес учнів до вивчення правознавства, є чинником ус пішного оволодіння правовими знаннями та навичками.

Форми наукових досліджень

Форми наукових досліджень і участь учителів правознавства в їх проведенні Утвердження добрих традицій і пошуки нових, досконалих форм складання правознавства в школі — це і є дослідницька діяльність, у якій виявляється творчість учителя правознавства, а давно відо мо, що саме у творчості - його зростання. Учитель правознавства в школі — це активний борець із консерватизмом та формалізмом і водночас непримиренний супротивник безпідставних новацій. Бу си таким має кожен сучасний учитель правознавства, і до цього слід готуватися випускникові педагогічного інституту. Є кілька форм наукових досліджень, в яких участь учителів правознавства не тільки можлива, а й необхідна, оскільки є корисною для них. Першою такою формою є цілеспрямоване спостереження за процесом освоєння учнями програмового матеріалу з правознавства; другою — вивчення позитивного досвіду колег учителів-правознавців; третьою - участь у проведенні експерименту. Спостереження за тим, як учні на уроках правознавства оволодівають програмним матеріалом, - найпростіша форма досліджень, доступна і конче потрібна кожному вчителю правознавства, оскіль ки йому небайдуже, як учні засвоюють вимоги навчальної програми .І правознавства, чи встигають вони набувати необхідних умінь і навичок, інакше кажучи, наскільки успішно йде навчальний процес під його керівництвом. Дані таких спостережень дозволять учите лю правознавства своєчасно усувати недоліки. Мета спостереження може бути різною. В одних випадках до цільно поставити питання про ступінь засвоєння правових понять чи рівень правових знань, в інших - виникає потреба виявити вмін ня виділяти учнями головне в прочитаному матеріалі. У ході спос тереження на уроках учитель правознавства здійснює фіксацію від повідей учнів на його запитання, аналізує учнівські роботи — шкільні, домашні, контрольні, самостійні, тестові та ін. Результати спос тережень ретельно аналізуються, узагальнюються. На їх основі роб ляться висновки, які вкажуть на шляхи вдосконалення викладання правознавства у подальшій роботі вчителя. Важливо, щоб цю форму наукових досліджень учителі право знавства використовували протягом перших 5 років роботи в шко лі. Це дасть змогу уникнути помилок на першому етапі роботи вчи теля в школі. Значно вищою формою наукових досліджень є вивчення передо вого досвіду викладання правознавства колег-учителів. Метою та кого дослідження є вивчення, оцінка, узагальнення і поширення того нового, ефективного, що спостерігається в практиці викла дання правознавства. Причому можна вивчати як досвід одного вчителя, так і практику навчання діяльності вчителів школи, мі ста, області, вчителів-новаторів нашої країни. Об'єктом дослідження можуть бути або вся система викладання правознавства, або окремі її компоненти. Як правило, вивчення пе редового досвіду складається з трьох основних етапів (залежно від їх важливості): 1) спостереження над роботою вчителя право знавства або групою вчителів; 2) узагальнення набутих спосте режень; 3) поширення осмисленого досвіду у класах, в яких викла дає педагог, тобто впровадження його в практику діяльності вчителя або вчителів школи, міста, району, області. Зазначимо, що спостереження здійснюється безпосередньо на уроках. При цьому відомості для вивчення досвіду вчителя можна взяти з аналізу пись мових робіт учнів. Крім того, в осмисленні передового досвіду знач ну допомогу може надати сам учитель-новатор, розповівши про те, як він організовує процес навчання. На нашу думку, здобуті матеріали варто обговорити на засіданні методичних об'єднань чи методичних секцій і лише після цього ре комендувати для використання колегам-учителям школи. Наступною важливою формою підвищення кваліфікації учителя правознавства, як уже зазначалося вище, може стати його участь у проведенні науковцями чи ним самим експерименту. На початку експерименту складається програма, висувається гіпотеза (наукове припущення) ефективного навчання школярів, потім добирається необхідний дидактичний матеріал і програма його впровадження в навчальний процес. Для проведення експерименту обирається клас або два класи, де й здійснюється спостереження за новою методи кою чи методами викладання правознавства. Безпосередня участь учителя в експерименті збагачує його теоре тично і практично, зосереджує увагу на особливостях учительської майстерності, робить його уважним до раціональних й ефективних методів та прийомів навчання, крім того4, вчить бути самокритич ним до себе та своїх новітніх ідей. Курс «Методика викладання правознавства в школі», який ви кладається у вищих педагогічних навчальних закладах, передбачає залучення майбутніх учителів правознавства до участі в науковій роботі, її слід проводити у процесі оволодіння цим навчальним пред метом. Результати необхідно оголошувати на практичних заняттях чи наукових конференціях. Робота такого характеру може з успіхом здійснюватися також і в наукових гуртках навчального закладу.

Мета, завдання, особливості курсу "Правознавство"

Мета, завдання, особливості курсу Мета навчальної дисципліни «Методика викладання правознав ства в школі» полягає не тільки в сприянні поглибленню знань май бутнього вчителя з теорії цієї науки, а й в ознайомленні з найефек тивнішими новими формами організації навчального процесу з правознавства, найдоцільнішими методами та прийомами навчан ня школярів правознавству на сучасному етапі розвитку школи. Особливість цього курсу полягає в тому, що його предметом є методика викладання правознавства. Перед тими, хто вивчає «Методику викладання правознавства в школі», постає низка завдань, які слід реалізувати в процесі нав чання, а саме: 1) усвідомити вимоги шкільних програм з курсу правознавства; 2) зрозуміти структуру шкільних підручників з право знавства; 3) засвоїти теоретичні основи методики в обсязі запропонованого курсу; 4) ознайомитися з практикою роботи вчи телів правознавства, звернути увагу на передовий досвід учителів країни; 5) навчитися добирати конкретні методи та прийоми нав чання, дидактичний матеріал до кожного розділу шкільного курсу; 6) уміти формувати навчально-методичну базу з предмета, правову біб ліотеку та навчальний клас, а також використовувати нормативно-правові акти та кодекси на уроках правознавства; 7) добирати наочність та технічні засоби навчання при підготовці до уроків правознавства; 8] засвоїти теоретичні основи сучасного уроку правознавства та методику проведення нетрадиційних уроків правознавства тощо. Реалізацію завдань цього курсу регламентує програма, яка міс тить такі розділи: «Сучасна система шкільної правничої освіти в Україні», «Форми організації навчання учнів правознавству», «Ме тоди навчання», «Етапи навчання учнів у школі правознавству», «Використання нормативно-правових актів та кодексів на уроках правознавства», «Формування у школярів знань, навичок та умінь на уроках правознавства», «Наочність на уроках правознавства», «Технічні засоби навчання на уроках правознавства», «Урок право знавства в сучасній школі та методика його проведення», «Між-предметні зв'язки на уроках правознавства», «Правове виховання учнів у процесі навчання», «Навчально-методична база вчителя правознавства», «Шкільна правова бібліотека», «Перевірка і оцінювання знань та умінь учнів на уроках правознавства» тощо.

Методика викладання правознавства в школі як педагогічна навчальна дисципліна та практика роботи вчителя. Предмет «Методики викладання правознавства в школі» як педагогічної науки

Щоб успішно навчати дітей правознавству в школі, майбутньо му вчителю треба вміти: по-перше, визначати зміст навчання; по-друге, мати матеріали для роботи з учнями; по-третє, розробити методи та прийоми викладання предмета. Зміст навчання дітей правознавству визначають програми право вих курсів. У них подано перелік того, чому слід навчати учнів, і якого результату треба досягти. Учитель правознавства на цей ас пект мусить звернути особливу увагу. Він повинен навчати тому, що вимагає програма предмета. Прослухавши весь курс, учні повин ні вміти орієнтуватися в системі законодавства, користуватися дже релами права під керівництвом учителя, аналізувати зміст право вих документів; володіти елементарною правовою термінологією; зв'язано й логічно викладати матеріал із правових проблем; вико ристовувати правову літературу, складати тези, конспекти, готу вати короткі доповіді та виступати з ними, рецензувати, доповнювати інших учнів; брати участь в обговоренні, дискусії, аргументовано висловлювати свою думку, робити висновки; застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя, керуватися у своїй поведінці вимогами моральних та правових норм. Наповнення змісту навчання конкретними навчальними мате ріалами представлено в підручниках з правознавства, правових дже релах, хрестоматії, посібниках. Рекомендації і вказівки щодо того, як працювати на уроках пра вознавства з різноманітними правовими джерелами, навчально-методичною літературою, які методи та прийоми раціонально вико ристовувати в навчальному процесі для досягнення освітньої і виховної мети, викладаються у цьому навчальному посібнику та ін ших посібниках для вчителів. Саме усе це, а саме зміст навчання, втілення його у підручниках і форми організації навчального процесу з курсу правознавства до сліджує навчальна дисципліна «Методика викладання правознав ства в школі». Слід зазначити, що навчальну дисципліну «Методика викла дання правознавства в школі» насамперед треба розглядати як педа гогічну дисципліну, оскільки предметом її дослідження є процес оволодіння правовими знаннями в умовах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодін ня), яке разом із вихованням становить зміст педагогіки. Але ос кільки йдеться про процес оволодіння правовими знаннями, то нав чальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі», будучи педагогічною наукою, розробляє теорію викладання саме пра вознавства (тобто процес навчання правознавству). Теорія викладання правознавства формується на основі дослід ження закономірностей навчального процесу, його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (методів, прийомів) у вик ладанні. Узагальнені дані про способи навчання дітей правознав ству становлять теоретичну базу методики. Ґрунтуючись на тео ретичних засадах, навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» висуває вимоги до того, чим повинен керу ватися вчитель правознавства, що йому брати з методичного ар сеналу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання. Саме тому ми можемо констатувати, що навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» складається із двох частин. Перша частина - теоретична - встановлює місце і завдання викладання правознавства в школі, формулює наукові основи ме тодики, розглядає еволюцію виникнення і розвитку правових ме тодів навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу зі шкільного курсу правознавства за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і навчальних посіб ників зі шкільного курсу правознавства. Друга частина навчальної дисципліни «Методика викладання правознавства в школі» - практична, і саме вона пропонує конкрет ні методи, прийоми навчання правознавству і розкриває «механіку» впровадження їх у життя школи, тобто становить «технологію» вчи тельської праці. Зазначимо, що обидві ці частини складають єдине ціле, вони невід'ємні одна від одної. Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Методика спирається на виві рений досвід, бере на озброєння позитивне, враховує і негативне, адже воно теж повчальне. Зрозуміло, методика залучає до свого арсе налу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, за потреби вносячи корективи в свою теорію. Отже, таким чином, «Методика викладання правознавства в школі» - це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади нав чання правознавству учнів загальноосвітньої школи І-ІП ступенів і рекомендує вчителям найефективніші методи і прийоми вдоскона лення навчання правознавству школярів, формує в учнів наукове уявлення про право. У формуванні наукової бази предмета «Методика викладання правознавства в школі» беруть участь не тільки науковці. Активними дослідниками незвіданих стежин, дієвими помічниками вчених у пе ревірці нових ідей виступають учителі, їхня навчальна робота. Щоб успішно навчати дітей правознавству в школі, майбутньо му вчителю треба вміти: по-перше, визначати зміст навчання; по-друге, мати матеріали для роботи з учнями; по-третє, розробити методи та прийоми викладання предмета. Зміст навчання дітей правознавству визначають програми право вих курсів. У них подано перелік того, чому слід навчати учнів, і якого результату треба досягти. Учитель правознавства на цей ас пект мусить звернути особливу увагу. Він повинен навчати тому, що вимагає програма предмета. Прослухавши весь курс, учні повин ні вміти орієнтуватися в системі законодавства, користуватися дже релами права під керівництвом учителя, аналізувати зміст право вих документів; володіти елементарною правовою термінологією; зв'язано й логічно викладати матеріал із правових проблем; вико ристовувати правову літературу, складати тези, конспекти, готу вати короткі доповіді та виступати з ними, рецензувати, доповнювати інших учнів; брати участь в обговоренні, дискусії, аргументовано висловлювати свою думку, робити висновки; застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя, керуватися у своїй поведінці вимогами моральних та правових норм. Наповнення змісту навчання конкретними навчальними мате ріалами представлено в підручниках з правознавства, правових дже релах, хрестоматії, посібниках. Рекомендації і вказівки щодо того, як працювати на уроках пра вознавства з різноманітними правовими джерелами, навчально-методичною літературою, які методи та прийоми раціонально вико ристовувати в навчальному процесі для досягнення освітньої і виховної мети, викладаються у цьому навчальному посібнику та ін ших посібниках для вчителів. Саме усе це, а саме зміст навчання, втілення його у підручниках і форми організації навчального процесу з курсу правознавства до сліджує навчальна дисципліна «Методика викладання правознав ства в школі». Слід зазначити, що навчальну дисципліну «Методика викла дання правознавства в школі» насамперед треба розглядати як педа гогічну дисципліну, оскільки предметом її дослідження є процес оволодіння правовими знаннями в умовах навчання дітей у школі. Це означає, що в центрі її уваги лежить навчання (процес оволодін ня), яке разом із вихованням становить зміст педагогіки. Але ос кільки йдеться про процес оволодіння правовими знаннями, то нав чальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі», будучи педагогічною наукою, розробляє теорію викладання саме пра вознавства (тобто процес навчання правознавству). Теорія викладання правознавства формується на основі дослід ження закономірностей навчального процесу, його місця у навчанні дітей, застосування організаційних форм (методів, прийомів) у вик ладанні. Узагальнені дані про способи навчання дітей правознав ству становлять теоретичну базу методики. Ґрунтуючись на тео ретичних засадах, навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» висуває вимоги до того, чим повинен керу ватися вчитель правознавства, що йому брати з методичного ар сеналу для практичного здійснення пізнавальної діяльності учнів і досягнення виховної мети навчання. Саме тому ми можемо констатувати, що навчальна дисципліна «Методика викладання правознавства в школі» складається із двох частин. Перша частина - теоретична - встановлює місце і завдання викладання правознавства в школі, формулює наукові основи ме тодики, розглядає еволюцію виникнення і розвитку правових ме тодів навчання, визначає структуру і форми організації навчального процесу зі шкільного курсу правознавства за відповідною програмою, опрацьовує наукові вимоги до підручників і навчальних посіб ників зі шкільного курсу правознавства. Друга частина навчальної дисципліни «Методика викладання правознавства в школі» - практична, і саме вона пропонує конкрет ні методи, прийоми навчання правознавству і розкриває «механіку» впровадження їх у життя школи, тобто становить «технологію» вчи тельської праці. Зазначимо, що обидві ці частини складають єдине ціле, вони невід'ємні одна від одної. Теоретичні засади методики і конкретні способи викладання формуються у шкільній практиці. На ній же вони перевіряються й апробуються, тобто схвалюються. Методика спирається на виві рений досвід, бере на озброєння позитивне, враховує і негативне, адже воно теж повчальне. Зрозуміло, методика залучає до свого арсе налу лише найдоцільніші методи і прийоми навчання, за потреби вносячи корективи в свою теорію. Отже, таким чином, «Методика викладання правознавства в школі» - це педагогічна наука, що визначає теоретичні засади нав чання правознавству учнів загальноосвітньої школи І-ІП ступенів і рекомендує вчителям найефективніші методи і прийоми вдоскона лення навчання правознавству школярів, формує в учнів наукове уявлення про право. У формуванні наукової бази предмета «Методика викладання правознавства в школі» беруть участь не тільки науковці. Активними дослідниками незвіданих стежин, дієвими помічниками вчених у пе ревірці нових ідей виступають учителі, їхня навчальна робота.

Форми роботи в шкільному музеї

Навчальна робота: Виховна робота:

- Практична робота на місцевості; - гуртки, екскурсії, походи;

- Навчальні екскурсії поза музею; - туристичні поїздки;

- Уроки в музеї; - зустрічі, читацькі конференції

- Екскурсії в музеї; поза музею;

- Самостійне вивчення. - Зустрічі, збори, зібрання;

- Екскурсії, зустрічі в музеї;

Принципи роботи шкільного музею

Існуюча практика музейної справи виявила необхідність дотримання в даному виді діяльності наступних принципів:

• систематична зв'язок з уроками, з усім навчально-виховним процесом. Проведення наукового та навчально-дослідницького пошуку, що включає в себе краєзнавство як базу розвитку і діяльності шкільного музею;

• використання в навчально-виховному процесі різноманітних прийомів і форм навчальної та позанавчальної роботи музейних уроків, шкільних лекцій, семінарів, науково-практичних конференцій, пошукової та проектної діяльності, шефської допомоги ветеранам та ін;

• самостійність, творча ініціатива учнів, виступаюча найважливішим чинником життя музею;

• допомога керівнику музею, Раді музею з боку вчительського колективу, ветеранів педагогічної праці;

• зв'язок із громадськістю, з ветеранами війни і праці, ветеранами локальних воєн, ветеранами педагогічної праці;

• забезпечення єдності пізнавального і емоційного почав у змісті експозиції, проведенні екскурсій, у всій діяльності музею;

• суворий облік, правильне зберігання й експонування зібраних матеріалів.